Організація Об’єднаних Націй

27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Резолюцію A/RES/68/262 «Територіальна цілісність України», якою підтвердила суверенітет і територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів, наголосила на нелегітимності т.з. «загальнокримського референдуму», який 16 березня 2014 року організувала російська окупаційна влада. Більш того, у пункті 6 цього документа Асамблея закликала держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати будь-яку зміну статусу Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та утримуватись від будь-яких дій чи кроків, що можуть тлумачитись як визнання такого зміненого статусу. Таким чином, ГА ООН запровадила «політику невизнання» стосовно окупованих РФ Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Заклик не визнавати анексію Російською Федерацією Криму, засудження невиконання Росією своїх міжнародних зобов’язань як держави-окупанта, зокрема системних порушень основоположних прав і свобод людини та мілітаризації півострова, послідовно підтверджувався і в наступних резолюціях ГА ООН: «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі (Україна)» (A/RES/71/205 від 19.12.2016, A/RES/72/190 від 19.12.2017, A/RES/73/263 від 22.12.2018, A/RES/74/168 від 18.12.2019, A/RES/75/192 від 16.12.2020; «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (Україна), а також частин Чорного та Азовського морів» (A/RES/73/194 від 17.12.2018, A/RES/74/17 від 09.12.2019, A/RES/75/29 від 9.12.2020.