20 Лютого 2025

20 лютого — день Героїв Небесної Сотні

20 лютого — день, що став точкою неповернення в новітній історії України. Десять років тому на вулицях Києва розгорнулася одна з найбільш трагічних і сторінок українського спротиву — саме цього дня силові структури режиму Януковича відкрили вогонь по беззбройних протестувальниках на вулиці Інститутській, що забрало життя десятків людей. Революція Гідності, що тривала з листопада 2013 року до лютого 2014 року, стала протестом проти авторитарного курсу, корупції та нехтування правами людини. 

Визначення “Небесна Сотня” увійшло в суспільний дискурс під час Революції Гідності, коли українці, борючись за демократичне майбутнє країни, зіткнулися з жорстокими репресіями. Назва походить від структури Самооборони Майдану, що поділялася на сотні, і стала символом ушанування тих, хто віддав життя за свободу. Вперше цей термін зафіксували 21–22 лютого 2014 року під час прощання із загиблими на Майдані Незалежності в Києві, коли на головній площі країни десятки тисяч людей проводжали у вічність своїх співгромадян.

До Героїв Небесної Сотні належать 107 осіб, які загинули під час Революції Гідності та в перші місяці російського вторгнення на Схід України. Назарій Войтович, якому було лише 17 років, став наймолодшим серед загиблих, тоді як найстаршим був 82-річний Іван Наконечний. Життя мешканця Керчі Серія Кемського обірвала куля снайпера на вулиці Інститутській 20 лютого. Серед Героїв Небесної Сотні також були жінки: Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет.

Першим загиблим у списку Героїв став Павло Мазуренко, який 22 грудня 2013 року помер від смертельних побоїв, завданих невідомими в уніформі спецпризначенців. Останнім у цьому трагічному ряду став Віктор Орленко, який помер 3 червня 2015 року від ускладнень після вогнепального поранення, отриманого під час штурму Майдану силовиками 18 лютого 2014 року.

Водночас саме 20 лютого 2014 року рф розпочала операцію із захоплення Криму. Поки в Києві лилася кров протестувальників, російські війська без розпізнавальних знаків висаджувалися на півострові, блокуючи українські військові частини. Таким чином, цей день став символом не лише боротьби за демократію, а й початком війни, яка у 2022 році переросла у повномасштабну.

Загиблі на Майдані стали першими жертвами сучасної російсько-української війни. Вони не були військовими, не тримали зброї, але поклали своє життя за незалежність України. Після 2014 року боротьба, яку вони почали, переросла у пряме воєнне протистояння з росією. 

Мешканці Кримського півострова також підтримали Євромайдан. 28 листопада у Сімферополі відбувся мітинг руху «Євромайдан-Крим», а в Севастополі, попри заборону суду, люди вийшли на акцію на підтримку євроінтеграції. Вони закликали владу не відмовлятися від європейського майбутнього України та не скочуватися до авторитаризму. 1 грудня активісти та правозахисники організували протест перед Радою міністрів АРК у відповідь на насильницький розгін студентів у Києві. 

14 січня активісти ухвалили рішення про реорганізацію руху в громадську організацію «Майдан-Севастополь», до якої увійшли партійні та громадські структури. У середині місяця до протестів приєдналися лени ФК «Таврія». 17 січня активісти звернулися до громадян України, ООН та ОБСЄ із закликом засудити ухвалені «диктаторські закони», що обмежували громадянські права. 22 січня в Севастополі біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбувся мітинг до Дня Соборності, учасники якого вшанували пам’ять перших загиблих у Києві. 

Багато учасників Революції Гідності пішли на фронт у 2014 році, заклавши основу для добровольчих батальйонів. Сьогодні їхню боротьбу продовжують Збройні сили України, добровольці, волонтери, дипломати, кожен, хто наближає перемогу над агресором.

Вічна шана тим, хто віддав життя за свободу України.