28 Листопада 2024

Професор Кембриджського університету Рорі Фіннін про Крим: росія стала першою сучасною імперією, яка повернула собі колишню колонію

Рорі Фіннін, професор україністики Кембриджського університету, став лауреатом літературної премії Лори Шеннон 2024 року за книгу «Кров інших: Кримський злочин Сталіна і поетика солідарності», йдеться в статті Радіо Свобода. https://cutt.ly/MeLCbla6

До вашої уваги кілька цитат із інтерв’ю професора Фінніна. Нагадаємо, цього року цей провідний у світі науковець, що вивчає та досліджує Україну та зокрема Кримський півострів, взяв участь у Четвертому саміті Міжнародної Кримської платформи в Києві. 

“Саме тут [у Криму] Кремль прагне втілити ідеалізований образ «исконно русского» правління. Притаманні цьому правлінню насильство й невпевненість влада намагається заховати серед літературних музеїв і кам’янистих пляжів. На жаль, цей образ спокусив багатьох учених та експертів на Заході, особливо у сфері політології та міжнародних відносин. Але це, звісно, сфабрикована й ретельно підтримувана ілюзія. Історичні дані занадто очевидні: досвід радянського й російського правління в Криму був низкою повторюваних етнічних чисток, колонізацій і травм”.

“У 2014 році Російська Федерація стала не тільки першою європейською країною з часів Другої світової війни, що силою захопила територію іншої європейської країни, а й першою сучасною імперією, яка повернула собі колишню колонію після десятиліть незалежності. Ми надто повільно усвідомлювали цей факт”.

“Звірства Сталіна в Криму в підсумку забрали десятки тисяч життів. Що влада зробила з Кримом далі? Вона спостерігала за демографічним, культурним та економічним занепадом півострова й намагалася компенсувати це, заселивши Крим десятками тисяч людей із сусідніх областей Росії та України. Свої дії влада пояснювала тим, що вона перетворює Крим на землю з новим, російським укладом. Зверніть увагу на ці слова: влада розуміла, що Крим не був російським, – його потрібно було зробити російським. А тепер подивіться на Маріуполь сьогодні… Ми спостерігаємо наслідки нашої колективної нездатності протистояти злочинам російського й радянського імперіалізму, які є спільним знаменником як сталінізму, так і путінізму”.

“Висловлюючи послідовне схвалення «спеціальної військової операції», переважна більшість росіян сьогодні активно або пасивно підтримує сталінські практики масових убивств, депортацій і геноциду в Україні. У цьому сенсі Сталін не просто не мертвий – він цілком живий у широких верствах сучасного російського суспільства”.

“Крим не має природного фізичного зв’язку з Росією. Він є симбіотичним продовженням материкової частини України. Протягом століть він залежав від потоків ресурсів із нинішньої території України. Ми недооцінюємо цей зв’язок. Ось чому в найперший день повномасштабного вторгнення війська Путіна захопили контроль над [лівобережною частиною] Херсонської області – критично важливим джерелом води та інших ресурсів. Цей крок був неявним визнанням фундаментальної реальності: Крим має бути з’єднаний з материковою частиною України, щоб процвітати або навіть виживати”.

“Один із моїх кошмарів – це група західних студентів, які через 20 років прогулюються пляжем Маріуполя й стверджують, що це «споконвічно російська земля». При цьому вони ігнорують жахливий досвід тисяч українських родин, які були вбиті або видворені зі своїх будинків після лютого 2022 року. Саме так багато поколінь науковців сприймали Крим”.

“Кримські татари врешті-решт домоглися права повернутися на батьківщину в пізньорадянський період. Інакше кажучи, солідарність спрацювала. Вірші, оповідання та невеликі акти товариської підтримки змінили життя на краще. Це має стати для нас надихаючим прикладом. Наша здатність діяти в солідарності з іншими має незаперечну силу, нехай навіть ця допомога буде скромною. Переказ пожертв, вивчення української мови та культури, написання листів українцям, які перебувають у полоні в російських в’язницях, – усі ці кроки можуть зіграти свою роль у захисті України”.

“Росія ясно дала зрозуміти, що вона зацікавлена не в урегулюванні, а в завоюванні та підпорядкуванні всієї України. Коли «втомлені» західні лідери тиснуть на Київ, щоб той відмовився від Криму, вони також неявно тиснуть на Київ, щоб той відмовився від безпеки всієї південної материкової частини країни, а потім і інших регіонів. Поступка Криму тягне за собою низку катастрофічних наслідків, які розгортатимуться за принципом доміно, і призведе до ще більш агресивних анексій. Де це зупиниться?”