23 Серпня 2024

Синьо-жовтий: символ єдності та спротиву на окупованих територіях

23 серпня Україна відзначає День Державного прапора. Це день національного символу, який об’єднує мільйони людей по всьому світу. Увесь демократичний світ підіймає український стяг на знак підтримки та солідарності. Бо він ще і символ правди та згуртованості перед спільним злом. Сьогодні український стяг, який підіймуть у багатьох куточках світу, символізуватиме нашу свободу, #волю, а також підтримку світу, нашу незламність, жагу до перемоги та справедливого миру для українців.

Синьо-жовті кольори супроводжували український народ впродовж багатьох століть, проте особливого значення і символізму вони набули після розв’язання російською федерацією війни проти України. Коли держава-окупантка розпочала свою агресію проти України з окупації Криму, синьо-жовтий прапор став одним з головних “ворогів” російських окупантів, адже він символізує дещо більше, ніж українську владу на півострові. Він символізує спротив громадян окупаційному режиму, їхню незгоду миритись зі злочинними діями, і найголовніше — віру у звільнення півострова та відновлення контролю України над Кримом. 

Сьогодні розповідаємо про події, де синьо-жовтий стяг був незмінним символом спротиву початку окупації Криму у 2014 році та й до цих днів залишається важливим елементом зв’язку материкової частини України та Кримського півострова. 

У 2014 році з окупації Криму росія розпочала війну проти України і саме Кримський півострів став першою ціллю російської загарбницької кампанії на шляху підкорення української держави.

Тоді, незгодні з протиправними діями російської федерації, тисячі громадян України, які мешкали у Криму, почали виходити на протестні акції, і саме кольори українського прапора об’єднали людей проти російської агресії.

Один з наймасштабніших мітингів відбувся 26 лютого 2014 року, коли українці та кримські татари виступили на підтримку територіальної цілісності України. Тоді російська федерація намагалась підірвати конституційний лад України в АР Крим, проте активістам під синьо-жовтими прапорами вдалось це відтермінувати.

Акції під синьо-жовтими прапорами в Криму продовжились і після захоплення окупантами адміністративних будівель та введення російських регулярних військ. Так, 9 березня тисячі українських демонстрантів у Сімферополі та Севастополі прийшли з державними прапорами до пам’ятників Тарасу Шевченку з нагоди 200-ліття з Дня народження українського поета. 

Активісти з синьо-жовтими прапорами показово виступали й проти проведення так званого “референдуму” 16 березня. Синьо-жовтий майорів й під час березневих протестів “Жінки Криму — за мир”.

Окупація Криму росією призвела до послідовної фактично повної заборони українського прапора, адже його кольори символізували непокору та незгоду з російськими злочинами. Хоча спочатку формальної заборони не існувало, український прапор для окупантів швидко став приводом затримувати українських громадян і звинувачувати у сфабрикованих справах.

Проте українські громадяни продовжували демонструвати свою позицію та відданість Україні: вивішували прапори на адміністративних будівлях, встановлювали в горах та малювали його на стінах. З кожним роком це ставало все небезпечнішим. 

З початком повномасштабного вторгнення окупанти віднесли український прапор до “символів нацизму” і він опинився поза “законом” російської окупаційної адміністрації. Штрафувати та ув’язнювати людей почали просто за наявність прапору вдома.

Так, одним із затриманих був Богдан Зіза, який у травні 2022 року облив синьо-жовтою фарбою будівлю окупаційної адміністрації Євпаторії, за що був звинувачений у “тероризмі”.

Сьогодні синьо-жовтий прапор України продовжує залишатись головним символом боротьби за звільнення Криму від російських окупантів. Під цими кольорами воюють й українські військові, які борються за деокупацію півострова зі зброєю у руках.