Третя панель: “(Де)колоніалізм: Уроки минулого та виклики сьогодення”

Дискусія про колоніалізм і деколоніалізм відбулася під час одної з панелей міжнародної конференції “Crimea Global. Understanding Ukraine through the South” вчора. Панель була зосереджена на колоніальному минулому та сьогоденні країн світу, деколонізаційних діях та намірах крізь призму повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 

В рамках дискусії дослідник історії Криму і кримських татар та викладач Національного університету “Києво-Могилянська академія” Мартін-Олександр Кислий нагадав, що Росія не вперше окуповує і чинить геноцид в Україні, а перша окупація Кримського півострова відбулася в 1783 році. Голова правління Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула Гош додала, що історики вважають, що війна за звільнення від російського колоніалізму триває вже 300-400 років. А Алім Алієв, кримськотатарський активіст та заступник генерального директора Українського інституту при Міністерстві закордонних справ України, розповів про історію російської колонізації кримських татар. Зокрема, Алім Алієв нагадав, що в Криму мешкало 95% кримських татар від загальної кількості населення ще до ліквідації Кримського ханства і приєднання Криму до Російської імперії. Проте зараз мешкає 13%. В ХІХ столітті кримські татари жили більше за кордоном, ніж в Криму, а в ХХ столітті відбулася радянська депортація кримських татар з Криму. 

Пан Алієв наголосив на тому, що Україна та Кримський півострів переживають зараз одночасно два процеси – деколонізації в боротьбі проти російської культурної та воєнної експансії, та реколонізації українських територій шляхом російської окупації. Крим, на його думку, перетворився на зразок колонізації для інших колонізаційних процесів Росії, яка, зокрема, витісняє та асимілює мешканців півострова. Також за 9,5 років російсько-української війни в Криму було зафіксовано понад 5000 випадків порушень прав людини, що є лише “верхівкою айсберга” справжньої кількості порушень. Росія заборонила Меджліс – представницький орган кримських татар, посягає на їх релігійну самобутність, знищує як матеріальну культурну спадщину  народу, так і його мову – кримськотатарська вважається ЮНЕСКО такою, що зникає. Кримський півострів перетворився на платформу запуску російських ракет по материковій частині України, а російська насильницька мобілізація кримських татар на війну з Україною може, на думку Аліма Алієва, призвести до повторного геноциду кримськотатарського народу. 

“То наша спільна війна”, – каже пан Алієв про опір російській воєнній агресії проти України. І наголошує, що українці, кримські татари та представники інших національностей України зараз воюють на передовій лінії фронту за свою самобутність, гідність і майбутнє. 

Мрідула Гош наголосила, що ігнорувати історію колонізованих Росією народів є близькозорістю та історичним злочином. “Я розумію прагнення свободи України”, – заявив головний виконавчий директор Agape Humanitarian Outreach Мордекай Тіомбіано Ломпо, який також є керівником Групи демократичного тиску “Повстань, Гано” та провідний керівник групи політичних активістів “Справедливість для Гани”. Він зазначив, що його країна була першою в Африці, яка здобула незалежність. А попередня битва його нації за деколонізацію Гани була “важким, але необхідним завданням”, що дозволило зберегти культуру і традиції, а також рухати Гану в правильному, самостійному напрямку. Ботакоз Касимбекова, наукова співробітниця кафедри сучасної історії Базельського університету, наголосила на аналогічній ситуації з Казахстаном, в якому вона виросла. Через радянську колонізаційну політику вона знала про Москву й російську літературу краще, ніж власне місто та літературу своєї нації, і загалом мало що знала про Казахстан. До того ж, за розмови про голодомор в Казахстані тоді репресували, звинувачуючи в “націоналізмі”. Доктор Марат Ільяcов з Університету Джорджа Вашингтона, згадав про історію Ічкерії, яку росіяни називають Чечнею. Ночхій, яких росіяни прозвали чеченцями, воюють проти російського імперіалізму вже більше 200 років, і також мали війни, геноцид і депортації з боку Росії. В 90-тих роках ХХ століття вони були одні з лідерів деколонізації, проте цивілізований світ тоді їм не допоміг, і станом на зараз Чечня є колонією, ночхій є “громадянами другого сорту” в Росії, яка відмовляє їм в праві на національну історію, нав’язує хибні спогади та хибне розуміння історії. “Чечня” і “чеченці” є колоніальними, російськими термінами. І навіть лідери російської ліберальної опозиції заперечують їх право на незалежність від Росії. Пан Ільяcов також зазначив, що безкарність Росії під час кривавої реколонізації Чечні пізніше заохотила цю імперіалістичну державу напасти на Грузію та Україну.

Екс-кандидат у президенти Нікарагуа та президент Фонду свободи Нікарагуа, академік Фелікс Алехандро Марадіага Бландон розповів, що вперше дізнався про війну Росії проти України, коли перебував в тюрмі режиму сандиністів. Причому в якості психологічної тортури, за його словами, там використовувались розповіді про співпрацю режиму сандиністів з Росією. Це, на думку пана Марадіага Бландона, ілюструє вплив Росії на Латинську Америку. Він також зазначив, реакція на пропаганду путінської диктатури виявилась складним завданням також для країн Африки та загалом Глобального Півдня. Незважаючи на публічні заяви Росії про, нібито, боротьбу з колоніалізмом, Росія є імперіалістичною, колоніальною, експансіоністською державою, яка опирається на політично ліві та праві диктатури по всьому світу та вміло маніпулює демократичними системами. Їх пропагандистська машина монополізувала “деколонізаційний” дискурс ще в радянські часи, і, ігноруючи імперіалізм СРСР, вводить в оману світ. Мордекай Тіомбіано Ломпо додав, що попри російську пропаганду він приїхав в Україну і отримав “зовсім інше враження”. “Україна має майбутнє!” – сказав він.

Пані Мрідула Гош наголосила, що традиції русоцентричної історіографії та русоцентричних стереотипів щодо України в західних університетах та університетах країн Глобального Півдня маргіналізують великі групи людей. Ботакоз Касимбекова погодилась, що її колеги-історики в Європі вивчали історію України згідно з російськими архівами. Вона також закликала обмінюватися академічним досвідом щодо сучасного колоніалізму, “говорячи не про людей, а із людьми”, тобто поневоленими народами. Пані Касимбекова зазначила, що світу потрібна україністика, потрібні лектори з української історії в інших країнах. Марат Ільяcов в свою чергу наголосив на необхідності деколонізації академічних середовищ світу, щоб вони протистояли наративам, які нав’язують російські науковці. Він, як Фелікс Алехандро Марадіага Бландон, бачить такі аспекти російської науки як політизовану пропаганду. Причому пан Марадіага Бландон запропонував створювати мережу науковців та спеціалістів в протидії російській пропаганді. Алім Алієв погодився, що потрібно змінювати погляди світу в питаннях науки і культури. А також зазначив, що загалом потрібно бути суб’єктними, “бути не на столі, а за столом “.

Під час розмови щодо сутності російської колоніальної політики пані Мрідула Гош зазначила, що Україна – це постколоніальна країна, яка ще досі переживає деколонізацію шляхом війни за звільнення. Причому Україна є нетрадиційною колонією в науковому сенсі – українці були колонізовані культурно, а не расово, бо Україна є багатонаціональною і багаторасовою. Гош підкреслила, що Росія заявляла про “тягар білої людини” щодо України, а для Владіміра Путіна Україна повністю приналежна до Російської імперії. Українці, мовляв, для Росії є мов П’ятниця з роману Даніеля Дефо – хороша лише поки прислужується Робінзону Крузо. Пані Гош також вважає, що деокупація Криму задасть загальний тон подальшій деколонізації, оскільки зазіхання на світовий правопорядок почалося саме з російської окупації Криму.

Пані Ботакоз Касимбекова додала, що Україна зараз є моральним лідером деколонізації, “методом деколонізації”. А також висловила думку, що попри війну Україна є безпечним місцем для розмов та спільного осмислення сучасного колоніалізму, а також може стати відкритою платформою, що допоможе іншим народам деколонізуватися. Зокрема, Україна як демократична країна може сприяти висвітленню існування північнокавказьких народів. Пані Ботакоз Касимбекова також підтримала тезу, що вторгнення росіян в Україну є фашистським вторгненням, і що Росія зараз “карає за деколонізацію” Україну. А також наголосила, що українське бачення Росії є дуже корисним для всього світу. 

Мордекай Тіомбіано Ломпо заявив, що закохався в Україну, і завжди її підтримуватиме. Висловив впевненість, що російсько-українська війна закінчиться перемогою України, і виключно завдяки цьому настане мир. Він також зазначив, що якщо Україна не боротиметься, то Росія продовжить воєнну експансію і на інші країни. Тож пан Ломпо побажав українцям продовжувати бути єдиними проти ворога і боротись далі.

“Що Україна може зробити найкраще? Вона може перемогти в війні. Якщо це буде – інше ми зробимо!” – сказав Марат Ільяcов, додавши, що Україна своєю перемогою може допомогти народам, які зараз перебувають в російській окупації, дати імпульс до деколонізації.

Слід також зазначити, що пан Фелікс Алехандро Марадіага Бландон під час заходу запропонував створювати демократичні “глобальні екосистеми” для протидії сучасним формам імперіалізму. А пані Мрідула Гош висловила впевненість, що альянс держав, які мають або мали схожі з Україною проблеми, можливий.