05 Грудня 2024

Єльський університет: примусове переміщення дітей на територію Росії — компонент геноциду

Згідно з дослідженням “Russia’s Systematic Program of Coerced Adoption and Fostering of Ukraine’s Children”, проведеним Гуманітарною дослідницькою лабораторією Єльської школи громадського здоров’я у межах програми Conflict Observatory, Російська Федерація здійснює систематичну депортацію українських дітей з окупованої території, їх “перевиховання” та незаконне усиновлення російськими громадянами. Автори дослідження наголошують, що ці дії, санкціоновані на найвищому рівні російського режиму, є складником політики геноциду, спрямованої на руйнування української національної ідентичності.

Незаконне усиновлення та зміна ідентичності

Від лютого 2022 року понад 314 українських дітей були насильно переміщені до Росії, де їх помістили в дитячі будинки або безпосередньо передали в родини громадян РФ. Серед них щонайменше 67 дітей уже отримали російське громадянство. Дослідники наголошують, що Росія змінила власне законодавство, аби прискорити процес усиновлення: тепер російські “опікуни” мають право ініціювати отримання громадянства для українських дітей без їхньої згоди чи згоди їхніх біологічних батьків. Водночас процес усиновлення супроводжується фальсифікацією документів, що ускладнює ідентифікацію дітей у майбутньому.

Ці дії є порушенням міжнародного права, включно з Конвенцією ООН про права дитини. Згідно зі статтею 50 Женевської конвенції 1949 року, “примусове переміщення чи усиновлення дітей окупованої території є серйозним порушенням норм міжнародного гуманітарного права”. Росія не лише ігнорує ці зобов’язання, а й намагається приховати сліди депортації: у профілях дітей, розміщених у російських базах даних для усиновлення, їхнє українське походження ніколи не зазначається.

Депортація як компонент геноциду

Відповідно до звіту, депортація українських дітей є частиною ширшої політики “русифікації”, метою якої є інтеграція дітей у російське суспільство та знищення їхньої національної ідентичності. У звіті йдеться: 

“Російська Федерація здійснює систематичну, навмисну і широко розповсюджену примусову депортацію та усиновлення українських дітей… Це є прямим компонентом політики геноциду, спрямованої на викорінення української національної ідентичності”.

Автори також підкреслюють, що процес включає “перевиховання” дітей у спеціалізованих установах, де вони піддаються впливу російської пропаганди. Їм нав’язується російська версія історії, мови та культури. Це підтверджується заявою офіційних осіб у Московській області: 

“Діти передаються під тимчасову опіку таким чином, щоб ця опіка перетворилася на усиновлення”.

Досвід дітей

У звіті описано, що українські діти, примусово переміщені до Росії, зазнавали як психологічних, так і фізичних знущань. Їхнє транспортування часто супроводжувалося обманом — наприклад, дітей запевняли, що вони вирушають на “екскурсію” чи “пригоду”. У деяких випадках вони перебували під вартою декількох російських силових структур, що підсилювало атмосферу страху. Окремих дітей забирали вночі, що ще більше нагадувало викрадення.

Після переміщення їх піддавали примусовій “медичній” та психологічній підготовці. Частину дітей розміщували в інтернатах, де вони проходили “перевиховання”, орієнтоване на нав’язування проросійських ідей. У цих закладах дітям нав’язували ідеологію, яка виправдовувала дії Росії в Україні, організовували військові тренінги, а також проводили заходи, що підкреслювали їхню “належність до російської нації”. Деякі діти були змушені брати участь у пропагандистських акціях, таких як святкування окупації Криму.

Логістика переміщення дітей

Процес переміщення дітей добре організований і включає використання як цивільних, так і військових транспортних засобів. Дітей доставляли на російську територію за допомогою літаків, які перебувають під контролем адміністрації президента Росії. Наприклад, військові літаки Ту-154М, що належать 223-му льотному загону Міністерства оборони РФ, використовували для транспортування груп дітей. Відомо, що дітей розміщували в так званих “перехідних центрах” у Ростовській і Курській областях, а звідти їх розподіляли по регіонах Росії.

Зокрема, такі установи слугували пунктами тимчасового перебування, де діти піддавалися первинному “перевихованню”. У подальшому їх переміщували до прийомних сімей або в дитячі будинки, причому більшість дітей повністю втрачали контакт з Україною. У звіті зазначено, що переміщення дітей було стратегічно організовано з урахуванням захоплення окупованої території, що стало підґрунтям для оформлення дітей як російських громадян.

Міжнародна реакція

Матеріали дослідження були передані до Міжнародного кримінального суду (МКС), який у 2023 році видав ордери на арешт воєнних злочинців Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової за злочини, пов’язані з викраденням дітей. Звіт закликає міжнародну спільноту вжити активних заходів для повернення дітей додому та притягнення винних до відповідальності.

Примусове переміщення дітей, їхнє “перевиховання” та інтеграція в російське суспільство є не лише грубим порушенням міжнародного права, але й однією з найяскравіших ознак геноциду. Світова спільнота має діяти рішуче, аби запобігти подальшим злочинам проти дітей і відновити їхні права.

З дослідженням можна ознайомитися за посиланням.