20 Березня 2025

20 березня — звільнення перших цивільних українських заручників російських окупантів

20 березня 2014 року відбулося перше звільнення незаконно захоплених в окупованому Криму громадян України.

З перших днів тимчасової окупації Криму цивільне населення стало жертвою незаконних збройних формувань, підконтрольних російській федерації. 3 березня 2014 року так звана “кримська самооборона” викрала у центрі Сімферополя Решата Аметова. Через 12 днів його тіло знайшли з ознаками жорстоких тортур.

12 березня 2014 року контррозвідка СБУ затримала на території Херсонської області групу російських агентів, очолювану офіцером головного розвідувального управління генерального штабу ЗС РФ Романом Філатовим. У відповідь на пропозицію української сторони звільнити незаконно утримуваних громадян України в Криму, керівництво Міністерства оборони РФ висунуло вимогу про передачу їм Філатова.

20 березня 2014 року відбулося перше звільнення заручників. Однак частина громадян України, викрадених у Криму навесні 2014 року, досі вважаються зниклими безвісти. Російська окупаційна адміністрація продовжує практику незаконних викрадень, катувань і вбивств з політичних мотивів на тимчасово окупованій території, порушуючи основоположні права людини та міжнародне гуманітарне право.

До 20 березня 2014 року в Криму зникли кілька десятків громадян України: учасники Євромайдану, журналісти, члени мистецького об’єднання “Вавілон’13”. Парамілітарні формування, зокрема представники “самооборони”, колишні співробітники “Беркута” та російські козацькі угруповання проводили облави, блокували транспортні вузли, переслідували активістів та українських військових. Так створювалася атмосфера страху, що мала на меті придушити спротив окупації.

Українська сторона надала до Європейського суду з прав людини докази участі ФСБ Росії у постачанні зброї цим незаконним формуванням. Попри намагання Росії приховати злочини, багато з них були задокументовані.

Деяких викрадених після побиття та знущань відпускали. Серед них — український політик Геннадій Балашов, якого 4 березня 2014 року викрали біля відділку міліції у Сімферополі, та журналіст “Радіо Свобода” Левко Стек, викрадений 18 березня під Бахчисараєм. Йому вдягли на голову мішок і вивезли в поле. Левкові пощастило — відеоматеріали забрали, а його відпустили неушкодженим.

Інших утримували довше. 9 березня на незаконному блокпосту “Перекоп” захопили активісток Автомайдану Катерину Бутко та Олександру Рязанцеву, а також журналістку Олену Максименко, фотокореспондента Олеся Кромпляса та водія Євгена Рахно. Їх били, грабували, а журналістів тримали у приміщенні СБУ в Севастополі, де вони зазнали жорстокого поводження. 11 березня їх відпустили.

Перед проведенням так званого “референдуму” 15 березня 2014 року викрали студентських активістів Марту Погорілу та Аліка Сардаряна. Колишні співробітники “Беркута” катували їх, а активістку ще й піддали сексуальним домаганням, згодом їх звільнили, і вони виїхали до Києва.
Тим, хто відкрито висловлював проукраїнську позицію, погрожували або змушували виїхати. 10 березня в Балаклаві угруповання “російський блок” вдерлося до квартири науковця Ігоря Кирющенка та змусило його покинути Крим. 15 березня у Севастополі під час богослужіння викрали головного військового капелана Кримського екзархату УГКЦ Миколу Квича, після чого йому довелося залишити півострів.

Частина викрадених безслідно зникла. 7 березня у Сімферополі зникли рівняни Валерій Ващук та Іван Бондарець. 15 березня у Севастополі викрали екс-співробітника СБУ Василя Черниша, місце перебування якого досі невідоме. 17 березня зник Валід Абу Юсуф (Сергій Селенцов).
Окупаційні спецслужби жорстоко розправлялися і з учасниками протестів. 9 березня у Севастополі бойовики “російського блоку” затримали Миколу Шиптура, його схопили, а потім ув’язнили за участь у проукраїнській акції з нагоди 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, яка відбулась у Севастополі 9 березня 2014 року. Шиптура звільнили тільки у травні 2023 року після 9 років перебування в колонії суворого режиму. Владислава Поліщука та Сергія Ткачука побили, але невдовзі звільнили.

Окремо слід відзначити випадки викрадень та тортур. 9 березня у Сімферополі так звана “самооборона” схопила координатора “Євромайдан-Крим” Андрія Щекуна та Анатолія Ковальського. У підвалі військкомату їх катували електричним струмом, били, стріляли у них з травматичної зброї. 14 березня біля Сімферополя після обстрілу автомобіля викрали активістів Автомайдану Олексія Гриценка, Наталію Лук’яненко та Сергія Супруна. Їх піддали тортурам, а Сергія Супруна продовжували катувати протягом кількох днів.

Окрім громадських активістів, об’єктами нападів стали українські військовослужбовці. З кінця лютого 2014 року російські сили блокували та захоплювали військові частини. 14 березня у Сімферополі викрали начальника військового госпіталю Євгена Пивоварова. 17 березня під час штурму захопили підполковника Олександра Кальяна, а 18 березня — Владислава Нечипоренка. Того ж дня у Сімферополі російські військові взяли в полон начальника фотограмметричного центру ЗСУ Андрія Андрюшина. Під час штурму частини загинув український військовий Сергій Кокурін, ставши першою жертвою російської агресії серед українських військовослужбовців.
19 березня у Севастополі проросійські військові угруповання захопили штаб ВМС України. Командувача Сергія Гайдука затримали, намагаючись примусити до зради. Його звільнення стало можливим лише після рішучих заходів української влади та міжнародного тиску.

Станом на 7 квітня 2021 року за даними Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини, за політичними мотивами Росія незаконно переслідує 133 громадян України, з яких 114 перебувають в ув’язненні: 97 утримуються на території РФ, 17 — у Криму, причому 78 із них є кримськими татарами. На тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу незаконні збройні формування під контролем РФ утримують 376 осіб, тоді як правозахисні організації зафіксували 45 випадків зникнення безвісти в Криму у 2014–2020 роках, із яких доля 15 людей залишається невідомою, а більшість із них, за оцінками експертів, могли бути вбиті. В умовах триваючих репресій Україна та міжнародна спільнота докладають зусиль для звільнення незаконно утримуваних осіб. Упродовж 2014–2020 років відбулося три хвилі обмінів: наймасштабніше звільнення — 2957 осіб — було досягнуто у період з березня 2014 до грудня 2015 завдяки посиленому міжнародному тиску та реалізації Мінських домовленостей; у 2016—листопаді 2017 звільнення відбувалися поодиноко, зокрема у 2016 році українська сторона повернула 16 своїх громадян. Значний обмін відбувся 27 грудня 2017 року, коли Україна передала бойовикам 306 осіб, а контрольовані Росією незаконні збройні формування — 74, однак лише 233 утримувані особи вирішили виїхати на окуповану територію, тоді як 73 відмовилися повертатися, а на підконтрольну Україні територію повернулися 73 особи (одного утримуваного російські бойовики не відпустили). У 2019–2020 роках з російського полону було звільнено понад 130 українських громадян.

Попри спроби окупаційної адміністрації приховати воєнні злочини, Україна продовжує документувати всі випадки порушень прав людини в тимчасово окупованому Криму та використовує ці докази в міжнародних судових інстанціях для притягнення винних до відповідальності.