30 Травня 2025

Обличчя спротиву: історія кримськотатарського громадянського журналіста Руслана Сулейманова

Життя до затримання

Руслан Серверович Сулейманов народився 21 квітня 1983 року в місті Коканд Ферганської області, Узбекистан, у родині кримських татар, незаконно виселених з Криму у 1944 році радянським режимом. У 1989 році пішов до першого класу середньої школи №2.

Після повернення до Криму в 1993 році продовжив навчання в Муромській середній школі Білогірського району, яку закінчив у 2000 році із золотою медаллю. Того ж року вступив до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на факультет фізики магнітних явищ, який завершив у 2005 році.

У жовтні 2004 – січні 2006 року працював лаборантом у Таврійському екологічному інституті. У 2012 році влаштувався програмістом, згодом почав займатися репетиторством із фізики для дітей.

Неодноразово отримував пропозиції роботи за кордоном, однак принципово від них відмовлявся, вважаючи своїм обов’язком залишитися в Криму та допомагати родинам політв’язнів, які потребували підтримки та опіки. Був активним учасником громадського об’єднання “Кримська солідарність”.

Переслідування

У лютому 2017 року Руслана Сулейманова затримали біля будинку політв’язня Марлена Мустафаєва. Тоді окупанти засудили його до п’яти діб адміністративного арешту за нібито участь у несанкціонованому мітингу.

15 жовтня 2017 року він вийшов на одиночний пікет на підтримку репресованих кримських татар і був оштрафований окупаційним “судом” на 10 000 рублів. Тоді ж його примусово дактилоскопували, зібрали зразки ДНК, провели ботоскопію, сфотографували й відпустили без оформлення процесуальних документів.

26 березня 2019 року окупаційні сили затримали Сулейманова на адмінмежі з Кримом у пункті “Каланчак”, протримавши його 7 годин і зіпсувавши паспорт. Вже наступного дня, 27 березня, він був заарештований.

24 листопада 2022 року суд російського ростова-на-дону засудив Руслана Сулейманова до 14 років позбавлення волі за сфабрикованими звинуваченнями у нібито “тероризмі” та “замаху на захоплення влади”. За тим самим вироком були покарані й інші активісти — Рустем Шейхалієв та Осман Арифмеметов — також по 14 років колонії суворого режиму. Перші чотири роки — у тюрмі, ще рік — обмеження свободи.

За ґратами

1 лютого 2024 року апеляційний суд рф у місті власиха московської області залишив вирок Руслана Сулейманова без змін, відхиливши апеляцію захисту.

У березні–квітні 2024 року політв’язень був незаконно переміщений із СІЗО в новочеркаську до тюрми у верхньоуральську челябінської області рф. Перевезення тривало 26 днів і супроводжувалося фізичним виснаженням, зокрема гострою хворобою і підвищеною температурою.

У травні 2025 року адміністрація тюрми у верхньоуральську поставила чоловіка на профоблік за нібито “прихильність до екстремістської ідеології, схильність до втечі та нападу”.

Руслан має вроджену ваду серця та страждає на тахікардію. Попри неодноразові звернення до медперсоналу тюремної установи, йому не надали належної медичної допомоги. У відповідь на скарги медики пропонували препарати з вмістом спирту, від яких він змушений був відмовитися з релігійних міркувань. Камера, в якій його утримували, мала високу вологість і погану вентиляцію, відсутнє опалення, не надавалися засоби гігієни.

Історія Руслана Сулейманова включена до книжки “Вільні голоси Криму”, презентованої у квітні 2025 року в Києві. Видання присвячене 16 журналістам із Криму, переслідуваним за громадянську позицію та журналістську діяльність, і створене у співпраці PEN Ukraine, The Ukrainians Media, Центру прав людини ZMINA та видавництва Vivat.