Справа щодо прав прибережної держави в Чорному та Азовському морях і у Керченській протоці в Арбітражному трибуналі, сформованому відповідно до Додатку VII Конвенції ООН з морського права 1982 р., між Україною та Російською Федерацією
14 вересня 2016 року Міністерство закордонних справ України направило до Російської Федерації повідомлення про арбітраж, позов, а також підстави, на яких він базується, відповідно до Конвенції ООН з морського права.
Мета України у цьому арбітражі: встановити порушення з боку Російської Федерації Конвенції ООН з морського права в Чорному, Азовському морях та у Керченській протоці, припинити ці порушення, а також отримати відшкодування за цю серйозну шкоду.
За Конвенцією Україна наділена правами у територіальному морі, виключній економічній зоні та на континентальному шельфі, прилеглих до узбережжя Криму. За відсутності дозволу України будь-якій іншій державі заборонено користуватися у цих морських зонах правами, які Конвенція надає виключно Україні як прибережній державі.
Так, Конвенція визнає суверенітет прибережних держав у межах їхнього територіального моря (стаття 2 Конвенції) та їхні суверенні права в межах їхньої виключної морської економічної зони та континентального шельфу (статті 56 та 77 Конвенції). Зокрема, це права України на природні ресурси континентального шельфу, регулювання вилову риби, керування транзитним проходом через Керченську протоку, виявлення та збереження підводної культурної спадщини у цих водах тощо.
У рамках арбітражного провадження Україна оскаржує такі зухвалі порушення Конвенції ООН з морського права, які РФ з 2014 року здійснює у прилеглих до узбережжя Криму територіальному морі, акваторіях Чорного та Азовського морів та Керченської протоки:
- захоплення бурових установок, родовищ мінеральних ресурсів, незаконний видобуток нафти та газу з континентального шельфу України у Чорному морі;
- узурпацію прав на регулювання рибальства, незаконний вилов риби і недопущення українських риболовецьких компаній до вилову риби у морських акваторіях, прилеглих до Кримського півострова;
- незаконне блокування транзиту українських суден через Керченську протоку, узурпацію навігаційних прав, будівництво газопроводу, лінії електропередачі і мосту через Керченську протоку без згоди України;
- проведення досліджень археологічних та історичних об’єктів на дні Чорного моря без згоди України.
Зокрема, РФ втручається у судноплавство у Чорному морі, затримуючи та перешкоджаючи транзиту українським риболовним човнам або суднам берегової охорони. Аналогічно Росія втручається у проходження суден Керченською протокою до українських портів, а незаконно збудований Керченський міст блокує прохід для великих суден. Зазначене є порушенням зобов’язань Росії за статтями 38 щодо права транзитного проходу, 43 та 44 – щодо співпраці з Україною для забезпечення безпеки судноплавства в Керченській протоці, включаючи обмін інформацією про потенційні небезпеки для судноплавства. Україна заявляє про порушення Росією статті 92 Конвенції ООН з морського права, якою передбачено виключне підпорядкування морських суден юрисдикції держави прапора у відкритому морі.
Україна заявляє також про порушення Росією вимог статей 123, 192, 194, 198, 199, 204, 205 та 206 Конвенції через невжиття заходів, необхідних для запобігання, зменшення та контролю забруднення морського середовища та порушення зобов’язання щодо оцінки, спостереження та звітування про ризики, наслідки або ймовірний вплив на морське середовище в результаті діяльності держави.
Російська Федерація постійно порушує права України, гарантовані статтями 279, 300 та 303 Конвенції, а також власні обов’язки Росії щодо охорони підводної культурної спадщини. Відповідно до загального обов’язку усі держави-учасниці Конвенції мають захищати предмети археологічного та історичного характеру, знайдені у морі, та співпрацювати з цією метою.
У цій справі в лютому 2020 року Арбітражний трибунал виніс рішення щодо юрисдикції, і справа рухається далі по суті. Трибунал частково відхилив юрисдикційні зауваження і наразі Україна готує оновлений Меморандум у справі.