Назад до всіх новин

Третя панельна дискусія “Журналісти та війна XXI століття” у межах Третьої міжнародної конференції “Crimea Global”

Третя панельна дискусія “Журналісти та війна XXI століття” у межах Третьої міжнародної конференції “Crimea Global”

У межах Третьої міжнародної конференції “Crimea Global. Understanding Ukraine through the South” відбулася третя панельна дискусія “Журналісти та війна XXI століття”, яка мала на меті розкрити проблеми сучасної журналістики під час тяжких часів війни між Росією та Україною. 

До панельної дискусії долучилися український журналіст Reuters Іван Любиш-Кірдей, генеральний директор і головний редактор NO PASA NADA П’єтро Серконе, журналістка-розслідувачка Premium Times Белавед Джон, кореспондентка Reporters Without Borders Азіза Нофал, кореспондент The Daily Beast Філіп Обаджі, колишній кримський політв’язень, журналіст “Радіо Свобода” Владислав Єсипенко

Модераторкою панельної дискусії виступила голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик

Іван Любиш-Кірдей поділився своїм 12-річним досвідом роботи воєнним фотокореспондентом у зоні АТО/ОСС. Він підкреслив, що обов’язок журналістів — створити архів цієї війни та поширювати його серед людей, щоб не дозволити російській пропаганді перемогти.

​”Моя історія, я вважаю, є трохи символічною, тому що росіяни всіляко намагаються знищити українську пам’ять”, — зауважив Іван щодо своєї часткової втрати пам’яті через травму.

П’єтро Серконе зазначив, що Латинська Америка значною мірою залежить від великих західних ЗМІ у висвітленні війни. Він підкреслив, що хоча цифрові медіа унеможливлюють повне приховування воєнних злочинів, західні медіа “відійшли від справжніх наслідків війни” (зруйнованих будівель, лікарень), натомість зосередившись на “геополітичних наслідках”, таких як вибори у США чи політика ЄС.

Белавд Джон наголосила, що для нігерійських журналістів відсутність офіційного оголошення війни не означає відсутність небезпеки. Вона акцентувала увагу на зростанні гендерних атак проти жінок-журналісток, що включає онлайн-насильство, сексуалізацію та підрив їхньої професійної компетентності, зазначивши також, що для того аби резонувати із африканським суспільством варто висвітлювати історії конкретних людей потерпілих від війни, ніж показувати загальну статистику. 

Філіп Обаджі зауважує на важливості пошуку нових, нестандартних форматів подання інформації, щоб ефективно привертати увагу аудиторії. Він відзначає, що російська пропаганда активно просувається в Африці, зокрема через культурні продукти на кшталт фільмів, які формують потрібні Кремлю наративи. На його думку, протидіяти цьому мають усі без винятку: від керівництва держави до пересічних громадян.

Азіза Нофал наголосила, що у сучасному світі журналісти залишаються майже беззахисними перед системними переслідуваннями, які спостерігаються скрізь, і що зростання цілеспрямованих атак на представників медіа стало тривожною глобальною тенденцією, коли правди шукають менше, ніж можливостей її придушити.

Владислав Єсипенко розповів про своє затримання ФСБ РФ у Криму в 2021 році, пережиті тортури та п’ять років незаконного ув’язнення, яке він відбув повністю. Він також нагадав про долю 70-річної політув’язненої Галини Довгополої, що й далі утримується в неволі, та про загиблих у російських застінках політв’язнів, зокрема, Костянтина Ширінга, який помер у російській в’язниці у 2022 році через відсутність необхідної медичної допомоги. Єсипенко додав, що попри репресії та страх, люди в Криму зберігають підтримку України й очікують на звільнення півострова.