25 Квітня 2025
У Гарвардському університеті відбулася презентація антології кримськотатарської поезії “Crimean Fig: An Anthology of Contemporary Crimean Tatar Writing”
22 квітня відбулася онлайн-дискусія з нагоди виходу першої англомовної антології сучасної кримськотатарської поезії та прози “Crimean Fig: An Anthology of Contemporary Crimean Tatar Writing”. Це видання стало результатом перекладів текстів, опублікованих у межах українського культурного проєкту “Кримський інжир / Qırım inciri”. Організатори заходу — Центр Девіса з російських і євразійських досліджень Гарвардського університету, Український науковий інститут Гарварду та видавництво Arrowsmith Press.
До розмови долучилися Алім Алієв — співзасновник літературного проєкту “Кримський інжир”, публіцист, правозахисник, заступник генерального директора Українського інституту; Анастасія Левкова — співзасновниця “Кримського інжиру”, українська письменниця, журналістка та культурна менеджерка; Рорі Фіннін — професор українознавства в Кембриджському університеті, фахівець із питань літературної деколонізації; Сергій Плохій — професор історії, директор Українського наукового інституту Гарвардського університету; Аскольд Мельничук — видавець антології, засновник Arrowsmith Press, професор англійської мови в Університеті Массачусетсу в Бостоні. Модерувала подію Наталія Шпильова-Саїд, викладачка української мови на кафедрі слов’янських мов і літератур Гарвардського університету.
Спікери зосередилися на тому, як Крим, попри свою регулярну присутність у світових новинах, усе ще залишається для багатьох незвіданою землею. Це місце з багатошаровою історією — від Гередота й поетів романтизму до Ялтинської конференції, яка визначала світ після Другої світової війни. Але за всіма цими сюжетами великих імперій часто губиться історія корінного народу України — кримських татар.
Особливу увагу приділили темі втрати і відновлення. Після сталінської депортації 1944 року Крим уперше за століття залишився без кримських татар. За часів незалежної України почалося їхнє повернення, проте окупація 2014 року знову перетворила їх на чужих у власному домі. І все ж, як зазначали учасники, опір не зник — він трансформувався у культуру, у літературу, яка стала формою збереження голосу.
Рорі Фіннін у своєму виступі наголосив на важливості кримськотатарської літератури як альтернативного джерела знання, яке виходить за межі звичних імперських уявлень:
“Коли ми зосереджуємось на кримськотатарській літературі, ми дуже часто опиняємося поза межами імперіалістичної уяви Кремля. І я думаю, що такий підхід до вивчення голосів кримських татар пропонує нам методологію деколонізації, яку ми вважаємо дуже актуальною сьогодні”.
Алім Алієв підкреслив, що нинішній етап — це час повернення голосів, імен та історії з власної перспективи:
“Сьогодні ми деколонізуємо знання про себе. Ми поговоримо про історію півострова з нашої перспективи. Ми живемо в період, коли ми повертаємо свої імена. І для кримських татар це теж важливо робити”.
Анастасія Левкова звернула увагу на те, що вихід англомовної антології є важливим кроком для впізнаваності кримськотатарської літератури у світі:
“Якщо ми презентуємо сьогодні антологію кримськотатарських текстів, перекладених англійською та виданих в Америці, це означає, що “Кримський інжир” став воротами для виходу кримськотатарської літератури у світ за межі України”.
Аскольд Мельничук акцентував, що для нього як редактора ця антологія — насамперед нагода особисто відкривати нову літературну традицію:
“Сучасна творчість [кримськотатарських] письменників та інтелектуалів майже не перекладалася. І мені як редактору це здалося чудовою нагодою для пізнання; для мене цей проєкт — це насамперед спосіб дізнатися те, чого я не знаю, відкрити для себе літературу, яка є важливою, але залишеною без уваги”.Презентація антології “Crimean Fig” виявила потребу в ширшому залученні кримськотатарської поезії та прози до міжнародного культурного обміну. Це література, що формує власний простір ідентичності, працює з досвідом втрати, опору, повернення. Міжнародна співпраця — це спосіб створити умови для присутності кримськотатарських голосів у глобальному контексті. Вона відкриває шлях до уважнішого перепрочитання історії, літератури й суспільства півострова.