29 Жовтня 2024

У межах німецько-українського фестивалю у Кельні відбулася виставка “Ломикамінь. Спротив жінок у Криму”

У Кельні 14-15 жовтня у межах німецько-українського фестивалю “Immer wieder Aufbruch” було представлено мистецьку виставку “Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму”, яка розповідає про досвід жінок, що стикнулися з російською агресії та окупацією, зокрема, в окупованому ще у 2014 році Криму. 

Метою виставки було привернути увагу до багатогранних ролей і унікальних досвідів жінок, які в умовах війни борються за свої права та свободи. Ризикуючи стати жертвами репресій, вони демонструють незламну силу духу та відданість ідеалам свободи та демократії. Окрім цього, виставка висвітлює, як жінки знаходять стратегії опору під час окупації, борючись не лише за власні свободи, а й закладаючи фундамент для прав майбутніх поколінь. Через художні роботи, фотографії та особисті історії, експозиція розкриває глибину їхніх переживань і надихає тих, хто прагне змін.

Центральною темою виставки стало художнє дослідження останнього десятиліття життя в тимчасово окупованому Криму, де жінки, попри постійну загрозу бути заарештованими, відкрито виступають за свої права. Представлені інсталяції та твори розповідали історії жінок-активісток, які опинилися у скрутному становищі, а також інших, які, попри репресії, продовжують боротися:

• Інсталяція “Пляж” Лії Достлієвої та Юлії По, які досліджують глибокі психологічні аспекти втрати через призму маленьких предметів, що колись належали мешканцям Криму. В основі роботи — камені, що стали носіями пам’яті про місця та події до окупації, вказуючи на зв’язок між матеріальним та духовним світом, символом втрати й боротьби за ідентичність в умовах окупації, створюючи місток між тим, що було втрачено, і тим, що залишається в пам’яті.
• Проєкт “Крим. Дім” Еміне Зіятдінової — це фотосерія, яка розкриває життя кримських татар до і після окупації Криму Росією у 2014 році. Світлини фіксують буденні моменти життя, де за зовнішньою спокійністю приховується невидима загроза політичних репресій. Для Зіятдінової фотографії стали інструментом, що допомагає віднайти відповіді на питання, пов’язані з відчуттям дому, ідентичності та втрати. Вона фіксує миті, що символізують розрив між минулим і теперішнім, передаючи відчуття нестабільності й постійного страху.
• Малюнки Алевтини Кахідзе, присвячені долям жінок, які зазнали переслідувань у тимчасово окупованому Криму. Її роботи торкаються теми політв’язнів, насильницьких затримань та умов утримання активістів і правозахисників. Вона наголошує на складних життєвих обставинах і жорстоких умовах, в яких опинилися люди, які відкрито виступали проти окупаційної влади.
• “Пліт КримА” Марії Куліковської — скульптура, яка символізує нестабільність і вразливість людей, позбавлених дому. Виконана на імпровізованому плоту з неоновою вивіскою, що уособлює міграційний парламент переселенців. Куліковська, яка сама була вимушеною переселенкою після окупації Криму, створила цей проєкт як живу інсталяцію, місце зустрічі та солідарності. 

Виставка “Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму” стала не лише простором для мистецького висловлювання, а й місцем глибокого переосмислення ролі жінок у періоди політичних криз і війни. Її експозиції та перформанси допомогли побачити й відчути той досвід, який часто залишається в тіні великих подій, підкреслюючи водночас силу жіночої стійкості та символічну боротьбу за свободу і пам’ять у складних умовах.