Назад до всіх новин

У межах Третього Парламентського саміту Кримської платформи відбувся сайд-івент “Депортація кримськотатарського народу 1944 року: від визнання геноциду до відновлення прав кримських татар у складі Української держави”

У межах Третього Парламентського саміту Кримської платформи відбувся сайд-івент “Депортація кримськотатарського народу 1944 року: від визнання геноциду до відновлення прав кримських татар у складі Української держави”

Сьогодні в Музеї окупації Латвії, у межах Третього Парламентського саміту Кримської платформи відбувся захід-обговорення “Депортація кримськотатарського народу 1944 року: від визнання геноциду до відновлення прав кримських татар у складі Української держави”, організований Меджлісом кримськотатарського народу, ГО “Кримськотатарський ресурсний центр” за підтримки Посольства України в Латвії. Захід був присвячений забезпеченню визнання країнами світу депортації кримськотатарського народу в 1944 році актом геноциду та обговоренню шляхів відновлення прав корінного кримськотатарського народу в незалежній Україні.

В обговоренні взяли участь голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, голова правління ГО “Кримськотатарський ресурсний центр” Ескендер Барієв та латвійський юрист та дипломат Андріс Тейкманіч. Модератором дискусії виступив депутат Саейму Латвії 12-го скликання Ромуальдс Ражукс.

У межах заходу із вітальним словом виступив голова ВРУ Руслан Стефанчук. Він наголосив на важливості деокупації Кримського півострова, подолання російського колоніалізму та повернення кримськотатарського народу на Батьківщину:

“Ми й надалі будемо впевнені в тому, що Крим — це Україна, Крим має право на свою думку, кримські татари повинні повернутися до свого рідного дому. Я думаю, що ми зробимо все для цього”, — підкреслив Руслан Стефанчук.

Перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял у своєму виступі через призму історії висвітлив циклічність злочину депортації, здійсненого росією і закликав до визнання депортації кримських татар геноцидом, а також до конкретних кроків щодо захисту прав корінних народів України зараз та після деокупації Криму. Наріман Джелял акцентував на тому, що окупанти примусово мобілізують українців та кримських татар до російської армії, що є порушенням міжнародного права. Він подякував українському уряду та міжнародним партнерам за підтримку, підкресливши важливість військової допомоги для повернення окупованих територій:

“Дуже багато треба зробити, щоб ми говорили не тільки про минуле, а й про майбутнє, про те, яким буде Крим у майбутньому, як ми забезпечимо гарантії виконання всіх прав і свобод для всіх громадян України, які будуть проживати в нашому Криму, і, звісно, для корінного народу України — кримських татар, караїмів, кримчаків”, — наголосив перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу. 

Під час заходу учасники обговорили міжнародне визнання депортації кримських татар у 1944 році як акту геноциду, а також шляхи відновлення прав корінного народу України у складі незалежної української держави. Особлива увага була приділена міжнародним механізмам, спрямованим на реінтеграцію тимчасово окупованого Криму до України.

Також частиною культурної складової сайд-івенту Третього Парламентського саміту Кримської платформи стала фотовиставка “Крим очима громадянських журналістів: 10 років у неволі” від Центру прав людини ZMINA, яка висвітлює утиски журналістів на тимчасово окупованій території Криму, більшість із яких є кримськими татарами. До експозиції також увійшов фотопроєкт “Qarşılıq / Спротив”, що представляє портрети військовослужбовців кримськотатарського походження та їхню мотивацію боротися за звільнення всіх окупованих територій та перемогу України.

Захід став важливою платформою для обговорення ролі міжнародних організацій та країн-учасниць Кримської платформи, у відновленні справедливості та захисті прав кримських татар. Спікери також зосередилися на масштабах і наслідках депортації та значенні міжнародного визнання цього злочину як акту геноциду для забезпечення гарантій запобігання повторенню подібних злочинів у майбутньому.