10 Грудня 2024

Знищення кримськотатарської ідентичності в окупованому Криму: як обмежується навчання рідною мовою

В окупованому Криму дедалі очевиднішою стає політика витіснення кримськотатарської мови зі сфери освіти. Під виглядом освітніх реформ та “оптимізації навчального процесу” окупаційна адміністрація створює штучні перешкоди для навчання дітей кримськотатарською мовою.

Попри офіційні заяви про забезпечення доступу до освіти рідною мовою, реальність свідчить про інше. Формально на півострові діють 15 шкіл, які мали б діяти як заклади з навчанням кримськотатарською мовою. Проте, за словами заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова, фактичне використання мови у навчальному процесі зведене до мінімуму. У більшості таких шкіл рідна мова кримських татар використовується лише як факультатив, а основне навчання проводиться російською мовою, що є частиною російської політики асиміляції кримськотатарського народу.

Одним із головних методів обмеження є скорочення кількості класів із навчанням кримськотатарською мовою. Якщо до окупації на півострові діяло 384 класів у 2014 році, сьогодні залишилося лише 119. Це створює додатковий тиск на батьків, які намагаються забезпечити дітям освіту рідною мовою.

Щоб зменшити кількість класів, окупаційна адміністрація використовує різноманітні методи. Зокрема, під час подачі заяв батькам повідомляють, що в кримськотатарських класах вже немає вільних місць. Водночас їм пропонують альтернативу — записати дитину до російськомовного класу. Таким чином, дітей свідомо спрямовують у класи з російською мовою навчання, навіть якщо вони спочатку планували вчитися кримськотатарською.

Ще одним способом обмеження є створення штучного дефіциту підручників кримськотатарською мовою. Згідно з даними ЮНЕСКО, потреба в навчальних матеріалах цією мовою покривається лише на 37%. Адміністрації шкіл використовують цю ситуацію як підставу для відмови у створенні класів із навчанням кримськотатарською мовою. Директори шкіл обґрунтовують свою позицію тим, що без підручників навчальний процес буде неможливим.

Крім того, система стимулювання педагогів побудована так, щоб навчання кримськотатарською було економічно невигідним. Вчителі, які працюють у таких класах, не отримують додаткових виплат, які передбачені для викладачів російськомовних класів. У результаті багато вчителів змушені відмовлятися від викладання рідною мовою, що лише погіршує ситуацію з кадровим забезпеченням. Окрім технічних обмежень, батьки стикаються з прямим психологічним і адміністративним тиском. У багатьох випадках батькам відмовляють у праві подати заяву на відкриття кримськотатарського класу, аргументуючи це відсутністю вільних приміщень, підручників або педагогів.

Показовим є випадок у селі Цвіточне Білогірського району, де група батьків вимагала від адміністрації школи відкрити кримськотатарський клас. Директорка школи категорично відмовилася приймати заяви, посилаючись на “відсутність місць”. У деяких випадках адміністрація шкіл вдається до маніпуляцій, переконуючи батьків, що навчання кримськотатарською не має жодного сенсу, оскільки іспити в майбутньому все одно доведеться складати російською мовою.

Найгучніший випадок дискримінації за мовною ознакою трапився в сімферопольській школі №37, де група батьків звернулася із проханням створити клас із навчанням кримськотатарською мовою. У відповідь директорка школи, за словами очевидців, заявила: “Ви тут ніхто. Кримськотатарського класу не буде.” Попри скарги до окупаційної поліції та адміністрації освіти, жодних дисциплінарних заходів до директорки застосовано не було. Навпаки, було заявлено, що вона не перебувала на робочому місці в день подачі заяв.

Систематичне обмеження навчання кримськотатарською мовою є частиною загальної політики асиміляції, яку проводить окупаційна адміністрація Криму. Основна мета цієї стратегії — створити покоління, позбавлене зв’язку з рідною мовою, історією та культурною спадщиною. Відмова у відкритті кримськотатарських класів, скорочення кількості навчальних годин, штучний дефіцит підручників та вчителів є інструментами цієї політики. Через ці дії діти позбавлені можливості здобувати освіту рідною мовою, що призводить до втрати культурної самобутності та розриву між поколіннями. Такі дії окупаційної адміністрації суперечать нормам міжнародного права, включаючи Декларацію ООН про права корінних народів та Конвенцію ООН про права дитини. Цілеспрямована заміна кримськотатарської мови російською є спробою підпорядкувати корінний народ чужій культурній системі, що загрожує зникненням національної ідентичності кримських татар у довгостроковій перспективі.

Фото: Тарас Ібрагімов